10 ЗЛ
| Твори для обов'язкового читання. 11 клас | |
Франц Кафка "Перевтілення" Джеймс Джойс "Джакомо Джойс" Райнер Марія Рільке "Сонети до Орфея" Гійом Аполіннер "Каліграми" Томас Стернз Еліот "Поезії" Федеріок Гарсіа Лорка "Поезії" Олександр Блок "Поезії" Володимир Маяковський "Поезії" Борис Пастернак "Поезії" Джордж Орвелл "Скотоферма" Михайло Булгаков "Майстер і Маргарита" Томас Манн "Маріо і чарівник" Альбер Камю "Чума" Бертольд Брехт "Життя Галілея" |
Перегляньте буктрейлер на книгу П. Коельйо "Алхімік"
Вже за «Алхіміком» можна скласти думку про головні особливості творчості письменника. Як слушно сказано у передмові до роману, на відміну від автобіографічного «Щоденника мага», ця книжка — глибоко символічна.
П. Коельйо писав «Алхіміка» тільки два тижні в 1987 році. Він пояснив, що був здатний писати в такому темпі, тому що історію «вже написали в його душі». Основна історія «Алхіміка» постає в роботах інших авторів.
Опрацюйте ментальну карту
ДОВІДКА:
Роман - це широке епічне полотно, що охоплює тривалий проміжок часу, ланцюг важливих життєвих подій, організованих, як правило, у кілька сюжетних ліній, через які у повноті змалювання постає система образі в-персонажів. Роман — жанр, який в усій повноті охоплює життєві події, по-філософськи осмислює їх, аналізує структуру суспільства і багатовимірний світ людської душі, що й зумовлює універсальність цієї форми, її роль у визначенні особливостей літературного розвитку певної епохи.
Притча - короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття.
Назва роману досить проста і водночас незвичайна.
Алхімія — середньовічне містичне вчення, спрямоване на пошук чудодійної речовини — «філософського каменя», за допомогою якого можна було б перетворити прості метали на золото, срібло та лікувати різні хвороби.
Молодий іспанський пастух Сантьяго, побачивши віщий сон, вирушає шукати скарби і впродовж усієї оповіді стикається з людьми та явищами, котрі допомагають йому зрозуміти себе самого та набути езотеричних знань про світобудову, які насправді виявляються екзотичними, відкритими для всіх і кожного. Сюжет, незважаючи на побічні відгалуження, що множаться з кожним кроком героя, гранично лінійний і не хронікальний. Певні проблеми виникають із жанровим означенням. Високі рейтинги, невеликий обсяг і стрімкий розвиток дії спонукають зарахувати твір Коельйо до роду масового adventure, роману-квесту. Проте складність полягає у тому, що завдання автора цілковито в іншому — донести до читача свої гуманістичні та філософські уявлення. У даному випадку правильніше говорити про притчу, хоча англійське «fable» точніше передає деякі відтінки значення.
Віра, яку П.Коельйо пропонує читачеві, є гібридом католицизму, буддизму, даосизму, середньовічної європейської філософії, а також міркувань X. Л. Борхеса та К. Кастанеди. Його місія, популяризатора інтелектуальних набутків людства, з одного боку, шляхетна, з іншого — продовжує профанувати і тим самим сприяти занепаду культури. Центральні сентенції роману: «Домогтися втілення своєї долі — це єдиний справжній обов'язок людини»; «Коли ти чогось хочеш, увесь Всесвіт допомагає тобі досягти цього»; «Якщо пообіцяєш те, чого не маєш, утратиш бажання мати». Не зрозуміло, де закінчуються власні думки автора і розпочинається адаптований переказ класики світової художньої та релігійної літератур
"Драматургія к.ХІХ - поч.ХХ ст. М. Метерлінк "Синій птах" "
Знайомство з видатним письменником сучасності ПАУЛО КОЕЛЬЙО ми почнемо з біографії.
Бразилець Пауло Коельйо — один з найбільш непересічних письменників у світі - народився 24.08.1947 року в Ріо-де-Жанейро, в родині інженера.
Турбуючись про майбутнє сина і намагаючись захистити його від переслідувань влади, батьки відправляють 17- річного Пауло в психіатричну лікарню. Вийшовши з лікарні, Коельйо стає хіпі. Він читає все без розбору — від Маркса і Леніна до "Бхагават-гіти". Потім засновує підпільний журнал "2001", в якому обговорюються проблеми духовності, Апокаліпсис.
Крім цього Пауло пише тексти анархічних пісень. Зірка року Raul Seixas, бразильський Джим Моррісон, зробив їх такими популярними, що Коельйо відразу стає багатим і знаменитим. Він продовжує шукати себе: працює журналістом у газеті, намагається реалізуватися в театральній режисурі і драматургії. Але незабаром теми його віршів привернули увагу влади: П.Коельйо звинувачують у підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають тортурам.
Вийшовши з в'язниці, Коельйо вирішує, що настав час зупинитися і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар'єру в CBS Records. Але в один прекрасний день його звільняють без усяких пояснень.
І тоді він вирішує відправитися подорожувати. Випадкова зустріч в Амстердамі приводить його в католицький орден RAM, створений у 1492 році. Тут Паоло навчився розуміти мову знаків і ознак, що зустрічаються на нашому шляху. Згідно з ритуалом шляху, орден направляє його у паломницьку подорож у Сантьяго де Компостелла. Подолавши 80 кілометрів по легендарній стежці паломників, Коельйо описав цю подорож у своїй першій книзі "Паломництво" (1987). Незабаром за нею пішла і друга — "Алхімік", що принесла авторові світову популярність.
"Алхімік" до сих пір залишається найбільш продаваною книгою в історії Бразилії і навіть згадується в Книзі рекордів Гіннеса. У 2002 році португальський "Журнал де Летрас", авторитетне видання в області місцевої літератури і літературного ринку, оголосив про те, що кількість проданих примірників "Алхіміка" перевищує кількість проданих примірників будь-якої іншої книги, написаної португальською за всю історію розвитку цієї мови.
У травні 1993 року видавництво "ХарперКоллинз" випустило 50 000 примірників "Алхіміка", що далеко перевершує початкові тиражі всіх інших бразильських книг, які коли-небудь виходили в Сполучених Штатах. Джон Лоудон, виконавчий директор "ХарперКоллинз", на церемонії випуску тиражу сказав: "Це все одно, що прокинутися на світанку і побачити, як сходить сонце, поки увесь інший світ ще спить. Зачекайте, поки всі прокинуться і теж побачать сонце". Такий ентузіазм з боку "ХарперКоллинз" вельми порадував Пауло. "Для мене - це особливий момент", — сказав він. Видавець на церемонії додав: "Сподіваюся, що історія публікації цієї книги в США виявиться такою ж довгою, захоплюючою і успішною, як і саме це оповідання".
У 1999 році письменник був удостоєний престижної нагороди "Крістал эуорд". Як було сказано на Міжнародному економічному форумі, "Пауло об'єднав такі різні культури силою слова, чим і заслужив цю нагороду", а французький уряд присвоїв звання кавалера Національного ордена Почесного легіону.
Опрацюте біографію П.Коельйо за допомогою інформаційних карток
Подивіться відео про письменника
Прочитайте (або прослухайте) роман Пауло Коельйо «Алхімік»
Доброго дня, шановні учні!
«Синій птах» - одна з найвідоміших п’єс М. Метерлінка - належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру є химерно-казковий сюжет; фольклорні та міфологічні образи; умовність простору і часу; символістичність ситуацій і образів; ліризм; узагальнювальний зміст; наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру.
Пригадаємо
Драма-феєрія - це п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами. Феєрія - театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, у якій із метою вразити глядача. |
В основі сюжету - казкова подорож дітей бідного дроворуба в пошуках Синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці - онучці феї Берилюни. Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести своїх героїв - дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля - через багато випробувань, що допоможуть їм відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом - символом щастя - не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в реальному повсякденному житті - у батьківській любові, у турботі про ближніх, милосерді та безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний. Він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди - вона нескінченна. У такий спосіб фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання людської душі у Всесвіті, її зустріч з добром і злом у пошуках істини та гармонії, використовуючи різноманітні сценічні ефекти.
У сюжеті п’єси переплітаються два світи - реальний і фантастичний. Реальне життя в сім’ї дроворуба, обстановка в їхній бідній, але не убогій хатині, час, коли відбувається дія - ніч напередодні Різдва. Різдвяний мотив - чекання чуда і народження людини - так само дістає реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки здійснилося диво народження в них душі.
Особливості композиції
Композиція драми-феєрії також підпорядкована розкриттю її філософського змісту. П’єса складається з п’яти дій, дванадцяти картин, що є досить самостійними епізодами. Ці картини об’єднані між собою авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку дітей - майбутнього людства. Зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу Тільтіля і Мітіль. Так, у Країні Спогадів (дія 2, картина 3) серед померлих родичів вони усвідомлюють благородну потребу поваги до пам’ять предків. У садах Блаженств (дія 4, картина 9) діти дізнаються про різні цінності в людському житті. Одні Блаженства уособлюють плотські насолоди, убогі радості - це «гладкі земні Блаженства» (бути багатим, віддаватися лінощам, надмірностям у їжі й питві, багато спати, бути пихатим і т. ін.).
Композиція казки-феєрії М. Метерлінка «Синій птах»
|
|
| Діти бідного дроворуба Тільтіль і Мітіль мріють про те, щоб Санта Клаус щось приніс їм |
| Поява Феї. Фея пропонує дітям вирушити на пошуки Синього птаха для її хворої онучки, яка хоче бути щасливою |
| Пов’язаний із розгортанням у наступних картинах її основного мотиву - всемогутності людини. |
| Збагачені духовно у пошуках Синього птаха, Тільтіль і Мітіль потрапляють до Царства Майбутнього - щасливу країну дітей, які ще не народилися |
| Одинадцята картина - «Прощання». |
| Дванадцята картина. В останній картині п’єси драматург підкреслює зв’язок казкових ідеалів |
Робота у зошиті
Незнані людям задуми Творця
І неосяжність світу незбагнена.
Ми є усі акторами на сцені
Театру, що ім'я йому - "Життя".
Ці слова черговий раз дають нам можливість згадати Вільяма Шекспіра. Адже він дуже влучно назвав нас акторами життя, бо кожен з нас грає свою роль. Протягом тривалого історичного розвитку, театр змінювався не один раз. Актори перестали ховати своє обличчя, ними ставали не тільки чоловіки, а й жінки, з`являлися нові декорації, нові сцени.
Для «нової драми» характерні такі ознаки:
Перегляньте
“Розчарування в творчості” (розмова Артюра Рембо та Поля Верлена)
Робота в зошиті. Фото роботи треба відправити на Viber 050-764-72-32
Заповніть таблицю, порівнявши особливості творчості П. Верлена і А. Рембо.
Поль Верлен | Артюр Рембо | |
Теми творчості | ||
Ліричний герой | ||
Кольори | ||
Провідні символи | ||
Почуття, настрої | ||
Художні засоби |
*******************************************************
Поет – бунтівник А. Рембо був послідовним бунтівником, рішуче відмовлявся від усіх форм цивілізації. Із захватом юнак зустрів звістку про Паризьку комуну, він співчував усім, хто страждає.
“Прокляття райдугою” позначилося на його житті раптовим спалахом поетичної зрілості і не менш стрімким згасанням його літературної зірки: ті тридцять сім років, що судилося прожити Рембо на землі, були постійним духовним експериментом і авантюрою. Ключове слово для розуміння всього того, що відбулося з ним, – «пошук», пошук недосяжного ідеалу і невідомого.
Гостре невдоволення собою і людьми, жага абсолюту гнали його з місця на місце і примушували вдаватися до «шаленств» (так він називав свої спроби перебудувати власну свідомість, використовуючи різноманітні дозволені і недозволені засоби). У його серці палав той самий вогонь, про який писав Бодлер у «Подорожі», заповіті всіх шукачів нових континентів і духовних світів
Опрацюйте інформаційну картку
Перегляньте
«Голосівки» вражають динамікою, розмаїттям образів і почуттів, змінами інтонацій, що допомагає авторові розкрити багатогранний світ людських відчуттів, вражень, асоціацій.
Робота в зошиті.
Фото роботи треба відправити на Viber 0953043698
Тема творчості — відображення внутрішнього світу людини, напружений драматизм її морально-філософських пошуків.
Поезія імпресіоністична, автор зачаровує стихією миттєвих вражень. Фіксація почуттів нагадує окремі штрихи, які зливаються в один малюнок.
Злиття станів душі та природи, тому улюблений художній засіб — персоніфікація, яка досягається за допомогою епітетів, метафор, порівнянь.
Музикальність як засіб вираження поетичного світовідчуття ліричної свідомості. Навколишній світ для Верлена сповнений чарівних мелодій.
Живописність створена засобами слова. Поет використовує всю гаму відтінків, але мальовничість досягається не тільки добором кольорів. Головне — психологічні замальовки, які відображають рух почуттів. Пейзаж для нього — стан душі.
| Поль Верлен — провісник символізму | Поль Верлен — імпресіоніст |
Підхопивши ідею Бодлера про розрив між дійсністю та мрією, Поль Верлен довів її до логічного кінця: мрії є єдиним притулком поета. Свято віруючи в абсолютну реальність мрій, Верлен фактично стирає грань між суб’єктивним і об’єктивним: його вірші впливають не своїм прямим предметним значенням, а навіяним і підказаним настроєм. Саме тому символісти вважали Верлена одним зі своїх попередників. • Образи-символи (зима, тьма, ніч — символи небуття). • “Відповідність” та аналогії між явищами предметно-чуттєвого та духовного світів на основі містичної єдності всього сущого (“привид чийсь сизів”, “два привиди будили давнину”) | • Творчість Верлена тісно пов’язана з імпресіонізмом. Поет намагався не стільки створювати символи, скільки передавати враження. Поетичний образ у нього будується найчастіше із буденних деталей, із уривків побаченого та сприйнятого. Образ-символ Верлена позбавлений бодлерівського драматизму. • “Культ враження”, відчуття; художній образ будується на недомовках і натяках (чому “жаль кривавий”, “ридав відчай” та ін.), фрагментарності, етюдності, музичності, ліризмі, метафоричності (“упала ніч”, “погасли хмари”, “вітерець сумний”) |
| Новаторство Поля Верлена | |
| Новаторство Верлена — у наданні поетичному слову небаченої раніше музичності та сугестивності, у збагаченні ритміки вірша. Верлен був одним із перших, хто звернувся до “вільного вірша” (vers libre). Нова поетика Верлена зумовлюється зовсім новим типом поетичного мислення. Головне для нього — єдність враження від вірша. Поет передає тонкі відтінки і глибокі суперечності душевних поривів. Природа і людина в нього є одним цілим, однією душею, однією піснею, а якою вона буде — вирішувати людині,— таким є кредо Поля Верлена та його нове слово в поезії | |
Модернізм - загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX - поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер.
Протестуючи проти застарілих ідей та форм, модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури. У цьому плані модернізм став справжньою художньою революцією і міг пишатися такими епохальними відкриттями в літературі, як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі "потоку свідомості", відкриттям далеких асоціацій, теорії багатоголосся, універсалізації конкретного художнього прийому і перетворення його на загальний естетичний принцип, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриттям ірреального та непізнаного.
Модернізм - це соціальне бунтарство, а не тільки революція у царині художньої форми, бо спонукав до виступу проти жорстокостей соціальної дійсності та абсурдності світу, проти гноблення людини, обстоюючи її право бути вільною особистістю. Модернізм протестував проти грубого матеріалізму, проти духовного звиродніння та вбогості, тупої самовдоволеної ситості. Однак, протестуючи проти реалізму, модернізм не відкинув всіх його досягнень, а навіть використав їх, розвивав та збагачував у своїх пошуках нових шляхів у мистецтві.
Загальні риси модернізму:
· особлива увага до внутрішнього світу особистості;
· проголошення самоцінності людини та мистецтва;
· надання переваги творчій інтуїції;
· розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтим-ніші глибини існування особистості і одухотворити світ;
· пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);
Символізм — одна з течій модернізму, напрям у поезії, де використовується художній символ замість образу, що відтворює певне явище. Символ у творі постає як знак мінливого «життя душі» і «пошуку істини».
Імпресіонізм (від франц. impression — враження) — художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Імпресіонізм розвивається в останній третині XIX — на початку XX століття.
Неоромантизм - стильова хвиля модернізму визначальною рисою якої є подолання розриву між дійсністю та ідеалом, характерним для романтизму завдяки могутній силі особистості (надособистість), здатно перетворити бажане на дійсне.
Робота з підручником
Добрий день! Сьогодні ми спробуємо дослідити, як філософія насолоди впливає на духовний світ людини, що трапляється, коли відбувається перенасичення насолодами, які придумала собі людина. Простежимо за долею Доріана Грея: коли ж розпочалося руйнування його душі, як він перетворився на один великий порок.
1. Поміркуємо
? Спостерігаючи за розвитком такого персонажа як Доріан Грей, правильно буде говорити про еволюцію чи деградацію особистості?
? Уявімо, життя Доріана як сходинки. Куди вони ведуть: вгору чи вниз?
2.
- Із Доріаном Греєм ми знайомимося у майстерні художника Безіла Голуорда, який пише його портрет. Що можна сказати про художника? Якою він був людиною?
( Це справжній митець, який розуміє красу, шукає гармонію у мистецтві та життя, Людина порядна, чиста душею. У Доріані він побачив свій ідеальний художній образ).
- Яким же був Доріан? На чому наголошує автор?
( « Так, безперечно, цей юнак – з ніжними рисами ясно-червоних уст, чистими блакитними очима, золотистими кучерями – був надзвичайно вродливий. Його обличчя чимось викликало довіру. З нього промовляла вся щирість юності, вся чистота юнацького запалу. Бачилось – життєвий бруд ще не позначив його своїм тавром»).
- Хто примусив Доріана замислитися над власною красою?
- Про що розповів лорд Генрі?
- Над чим замислився Доріан, дивлячись на свій портрет?
(« … Та от прийшов лорд Генрі Уоттон зі своїм дивним панегіриком юності, зі своїм моторошним застереженням про її тлінність. Це одразу розворушило Доріана… Так, прийде день, коли його обличчя зморщиться й висохне, очі потьмяніють і втратять блиск, стан буде зігнуто й понівечено. Померкнуть червоні уста, злиняє золото волосся. Життя, творячи його душу, спотворюватиме його тіло. Його стареча незграбність викликатиме тільки відразу й огиду»).
Перша сходинка - усвідомлення своєї краси.
- Що було невірним у його міркуваннях? З цієї сходинки є дорога вниз і вгору, в чому причина руху донизу?
- Які стосунки були у Доріана і Сибіл Вейн. Чи кохав Доріан Сибіл?
- Перші зміни на портреті відбулися після розлучення з Сибілою. Доріан хоче повернутися до Сибіл, шкодує, що був з нею жорстоким, але зміни на портреті не щезли, чому?
( Він думає більше про себе, про власні почуття, вважає дівчину винною в усьому, вважає, що він страждає більше).
- Доріан запитує себе: « Може, в мене немає серця?»
Друга сходинка – нездатність на справжні почуття, егоїзм та безсердечність.
- Значну роль у формуванні світогляду Доріана відіграла книга.
( « Це був роман без сюжету ц з одним героєм… Роман був написаний цікавим філігранним стилем, яскравим і неврозумливим водночас, насичений жаргоном та архаїзмами, технічними виразами та добірними парафразами… Отруйна то була книжка: наче густий аромат повивав її сторінки і туманив мозок).
- В чому шукає красу Доріан? Яким життям він живе? Чому Доріан став на цей шлях?
( Захоплюється модою, колекціонує витвори мистецтва: гобелени, вишивки, музичні інструменти; дендізм, католицизм, містицизм – як результат перенасичення і розпуста).
Третя сходинка – розпуста.
- Чому Доріан вирішив показати портрет Безілу? Що побачив художник?
( «Боже, перед ким я уклонявся! В нього ж очі диявола!»)
- В чому звинувачує Доріан Безіла? Як ви вважаєте є провина Безіла в тому, що Доріан став таким?
Четверта сходинка – вбивство.
- Як почувається Доріан після вбивства?
( Намагається забутися, « ліками від поганих спогадів» стають опіум і кубла розпусти).
- Хто шукає Доріана і знаходить його в одному з таких кабаків?
( Брат Сибіли Вейн Джеймс, який хотів убити Доріана, але спочатку пожалів його молодість, а потім сам помилково під час полювання на кроликів буде застрелений лордом Генрі Уоттом).
П`та сходинка – страх.
- Після історії з Джеймсом Вейтом Доріан вирішує змінитися на краще. Як його бажання стати краще віддзеркалилося на портреті?
- Що зрозумів Доріан? ( Портрет- то його совість, його душа)
Шоста сходинка – вбивство власної совісті, душі.
Робота у зошиті
Сходинки життя Доріана Грея – шлях його деградації
Усвідомлення своєї краси
нездатність на справжні почуття
розпуста
вбивство людини
страх
вбивство власної совісті, душі.
1.
Лорд Генрі колись сказав Доріану Грею: « Справжня таємниця щастя – у пошуці краси». Чому ж цей пошук не приніс щастя Доріанові? Потрібно знати точно, що ти хочеш знайти, ясно розуміти що є краса. Там, де шукав її Доріан, її не було. Вона не в розвагах, не в коштовних речах, не в насолоді і навіть не у витворах мистецтва. Краса в самій людині, у вічних цінностях, в її прекрасних почуттях.
ДЗ
. Опрацювати матеріал уроку;
.скласти схему "Сходинки життя Доріана Грея - це шлях його деградації.
Яке значення для людини має число? З давніх давен існували магічні числа. Не обійшлося без них і в літературі. У казках це 3, 7, 11. Сонет складається з катренів (4) та терцет (3). А які числа вставляє автор у роман і чому? Чи зв’язані ці числа з Біблією?
Робота з текстом роману
Цифра 30
• В девять часов вечера выложила Соня … целковых перед Катериной Ивановной и этим самым принесла себя в жертву ради спасения детей
• Последние … копеек вынесла Соня Мармеладову на похмелье, и он не мог в эту позорную для него минуту не ощущать себя Иудой
• Марфа Петровна выкупила Свидригайлова из долговой ямы за … тысяч, а он предал её (покушался на её жизнь)
Чому автор використовує це число? Число 30 зв’язано з притчею, у якій Іуда зрадив Христа за 30 срібних монет.
Цифра 7
• «…он узнал, что завтра, ровно в … часов вечера, Лизаветы, старухиной сестры, не будет дома…»
• Свидригайлов прожил с Марфой Петровной всего … лет, но для него они были как … лет каторги
• Сон Раскольникова, когда он представляет себя … мальчиком
• «Им оставалось ещё … лет. … лет, только … лет! В начале своего счастья они оба готовы были смотреть на эти … лет как на … дней»
Де ще в романі зустрічається цифра 7? З якою метою її використовує автор?
Роман має 7 частин: 6 частин й епілог.
Рокова година для Раскольнікова – 7 годин вечора.
Цифра 7 переслідує Раскольнікова.
Теологи називають число 7 святим числом, тому що число 7 – це поєднання числа 3, символізуючого божественний ідеал (Свята трійця) і числа 4 – число світового порядку.
Таким чином, число 7 є символом “зв’язку” Бога і людини. Тому, “посилаючи” Раскольнікова на вбивство саме о 7 годині вечора, Достоєвський заздалегідь прирікає його на поразку, тому що герой хоче розірвати цей зв’язок.
Ось чому, щоб відродити цей зв’язок, щоби знову стати людиною, герой повинен знову пройти через це святе число. В епілозі роману виникає число 7 , але вже не як символ загибелі, а як рятівне число.
Цифра 11
• «В … часов зашли Раскольников с Мармеладовым домой к Катерине Ивановне»
• «Я поздно, … часов есть?» – время прихода Раскольникова к Соне
• После посещения Сони «на другое утро, ровно в … часов, Раскольников вошёл в отделение пристава следственных дел к Порфирию Петровичу»
Число 11 не випадкове. Достоєвський добре пам’ятав євангельську притчу про виноградаря й працівників.
Описуючи зустрічі Раскольникова з Мармеладовим, Сонею й Порфирієм Петровичем об 11 годині, Достоєвський нагадує, що ще не пізно в цю євангельську годину зізнатися й покаятися, стати з останнього, який прийшов об одинадцятій годині, першим.
Цифра 4
· Квартира жертвы находится на … этаже здания;
· Он вошел в эту комнату (… по порядку), тесную и битком набитую публикой полицейская контора расположена на … этаже этого же здания
• Раскольников прячет вещи во дворе под камень, где строится … дом;
• убогая комната Мармеладова находится на … этаже;
• чтение про Лазаря происходит через … дня после преступления Раскольникова, т.е. через … дня после его нравственной смерти.
• «А те … года считаю за время, в которое я был похоронен живой и зарыт в гробу, выход из каторги представлялся мне как светлое пробуждение и воскресение в новую жизнь», - писал Достоевский младшему брату
У романі часто повторюється число 4. Сходи й число 4 зв’язані, тому що сходи ведуть до певного повторюваного рівня висоти – до четвертого.
У кожному випадку це навколишнє оточення відзначає критичний момент психічної еволюції Раскольникова: убивство, пошуки схованки, перша зустріч із Сонею й остаточне визнання.
Число 4 має основне значення. Є чотири пори року, чотири Євангелія, чотири сторони світу. От, наприклад, слова Соні: “Стань на перехресті, поклонися всьому світу на всі чотири сторони”.
Читання про Лазаря відбувається через чотири дні після злочину Раскольникова, тобто через чотири дні після його моральної смерті.
Зв’язок між Раскольниковим і Лазарем не переривається протягом усього роману. Кімната Раскольникова вподібнюється труні неодноразово. Під каменем він схоронив награбоване. Слова Христа “відніміть камінь” означають: покайтеся, зізнайтеся у своєму злочині.
Зіставлення з Лазарем розроблено в романі глибоко й послідовно.
Роман «Злочин і кара» став настільки культовим, що не тільки сюжет, а й сама книга стали невід’ємною частиною масової культури, як правило, пов’язаної із в’язницею.
У мультфільмі «Неймовірні пригоди Уоллеса та Громіта» «Стрижка під нуль» Громіт, сидячи в тюрмі, читає «Злочин і кару» Федора Достоєвського.
У відомому серіалі «Вовчиця» персонаж камери попереднього ув’язнення говорить наглядачеві, що книга, яку йому дали почитати, трапилась найбільш підходяща — «Злочин і кара» Достоєвського.
В корейському телесеріалі «Кап Дон. Спогади про вбивство» декілька героїв протягом серіалу читають роман «Злочин і кара».
У телесеріалі «Відчайдушні домогосподарки» одна з персонажів потрапляє в камеру попереднього ув’язнення й бере з собою книгу «Злочин і кара».
У десятій серії першого сезону американського телесеріалу «Як уникнути покарання за вбивство» під заголовком «Здрастуй, Раскольников», один із персонажів говорить про Родіона Раскольникова й нагадує іншим героям про сенс роману «Злочин і кара» та його зв’язок з їхніми діями.
Система образів у романі Ф.Достоєвського «Злочин і кара»
Герой | Життєві ідеали | Ставлення до людей, до життя | Ставлення до себе | Ставлення до теорії Раскольникова | Пережиті почуття | Шляхи досягнення мети | Підсумок |
Мармеладов | «Треба, щоб у кожної людини було місце, де її пожаліли…» | «Бідність не порок. Убозтво є пороком» | «Я тварюка» | «Коли дійсно не негідник людина…» | Приниження, страждання | «Для того й п`ю, що в пияцтві сьому співчуття й почуття шукаю…» | Загибель, родина приречена на злидні |
Разуміхін | Дружба, любов. Жити у злагоді зі своєю совістю | Веселий, товариський, добрий, допомагає іншим | Найголовніше – турбота про ближнього | Не сприймає, вважає жахливою | Жодні негаразди не засмучували його | Працювати, але не боротись | Залишився самим собою попри вплив середовища |
Лужин | «Возлюби, перш за все, одного себе, бо все на світі на особистому інтересі основане» | «Вигідніше брати дружину з убогості, щоб потім над нею володарювати» | Вважає себе вищим за інших, милується собою | Своєрідний двійник Раскольникова | Байдужий до всього світу | Підступність, прагнення скористатися скрутним становищем іншого | Викриття |
Свидригайлов | «У розпусті є щось постійне, основане не природі» | «Я нічиєю думкою особливо не цікавлюсь…» | Виправдовує себе | «Ми одного поля ягода» | Страх, муки совісті, порочне кохання | Насильство | Самогубство |
Порфирій Петрович | Віра в Бога та в людину | Психолог, спостерігає за людьми | Певен, що правда на його боці | Вийшло-таки підло, але ви все ж таки не безнадійний негідник» | Співчуття | Психологічний тиск | Розкриває злочин |
ДЗ
Роман «Злочин і кара» філософський, психологічний. Автор з глибокою силою показав соціальні контрасти епохи, трагедію народу, закабаленого нуждою. Своїх героїв представляє в страшні хвилини життя, коли їх душі максимально оголені. Задавлений життям бідний студент зображений автором у момент зародження, розвитку і краху його теорії, у момент тупикової ситуації «коли вже нікуди більше йти». Ф.Достоєвський викриває теорію Р. Раскольнікова тому, що вона антигуманна.
Роман схожий на детектив, в якому головне питання не «хто вбив?», а «чому вбив?».
Твір побудовано на принципах поліфонізму - багатоголосся.
Створення «сюжетного ланцюжка» 1 частини роману
Бідний студент Раскольніков задумав убити лихварку і йде «на спробу» → відмова героя від наміру після відвідування старої → розповідь Мармеладова і повернення Раскольнікова до свого задуму → лист від матері, її повідомлення про сестру Дуню → сон Раскольнікова, друга відмова від злочинного задуму → випадкова звістка про те, що сестри лихварки не буде ввечері вдома; розмова в трактирі між студентом і офіцером про стару процентницю → підготовка до злочину і вбивство лихварки та її сестри Лизавети.
Раскольніков на кожному кроці бачить несправедливість. Сам же Раскольніков - людина, що сприймає чужий біль гостріше, ніж власний. Ризикуючи життям, він рятує з вогню дітей, ділиться останнім з родиною Мармеладових. Він гордий, нетовариський, самотній, а гордість його уражається на кожному кроці: він ховається від господині, якій заборгував, пояснюється з цього приводу в поліції, він постійно голодний. В почутій випадково розмові студента й офіцера Раскольніков вловив ідею: вбити дурну, незначну, злу, нікому не потрібну, шкідливу старушонку, взяти її гроші і загладити цей злочин тисячами добрих справ, допомогою бідним, нужденним.
Отже, два розряди людей, - теоретичне обгрунтування вбивства.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Читання третьої частини роману (100 сторінок) та створення в зошиті сюжетного ланцюжка (частини другої)
Комментариев нет:
Отправить комментарий